Колись-давно, коли ніхто не знав, що таке цемент, при зведенні замків у будівельний розчин додавали яйця і молоко. Щоб краще трималося.
Якось один з шляхтичів наробив капостей, за які його засудили на смертну кару. Але перш ніж відправляти бідолаху на той світ, можновладці вирішили порозважатися і дати йому ще один шанс. Умова – привезти віз яєць для будівництва, та так, щоб жодне не розбилося. Лусне хоча б одне – готуйся зустрічати стару з косою.
Шляхтич не хотів помирати, тому постарався на славу. Усі яйця привіз цілими. Бо варені. Люди жарт не оцінили і все ж таки стратили хитруна – жеби не був таким мудрим.
Це легенда із Старого Села. Кажуть, саме завдяки яйцям місцевий замок й зберігся до сьогоднішнього дня.
Адже попри відсутність догляду, виглядає він досить велично.
Це найбільший замок на Львівщині – площею 2 гектари
Перше укріплення у Старому Селі з’явилося ще у 1448 році. Але тоді це був невеличкий дерев’яний замок, який Ян Завіш збудував для захисту від татар.
Простояв він не довго. Вже у 1498 році замок спалили під час чергового набігу.
Відродженням замку зайнялася родина Острозьких у 1584-1589 роках. Проектував замок Амброзій Прихильний.
Після цього була ще реконструкція (1642 р. завдяки Владиславу Домініку Острозкому-Заславському – правнуку князя Констянтина Острозького). Саме в цей час площу споруди розширили до двох гектарів.
Але всі старання пішли коту під хвіст, коли в 1648 році сюди завітав Богдан Хмельницький зі своїм військом. Стіни замку просто стерли з лиця землі.
Але Владислав теж не з пісочного тіста був зліплений, і вже через рік почав роботи з відновлення твердині.
Зараз замок виглядає досить скромно.
Стіни сипляться, територія обростає бур’янами, вхід у підземелля засипається сміттям
Ніхто ним не опікується, ніхто не намагається якось зберегти цю пам’ятку. Хоча ні. Зустрівся там один поціновувач – п’яний дідуля, який з палким ентузіазмом брався нам проводити екскурсію. Ми втекли від нього (може й даремно).
Попри те, що Старосільський замок знаходиться в 20 кілометрах від Львова, тут майже немає туристів. За 3 години, що ми тут провели, бачили лише двох відвідувачів.
Плюс – вам ніхто не заважатиме оглядати фортецю, ніхто не псуватиме фото, ніхто не завадить зануритися у атмосферу минулого.
Мінус – замок дійсно занепадає. Тут немає жодних написів, меморіальних дощок, охорони чи хоча б когось, хто дививився б за фортецею (п’яний екскурсовод не рахується). Обвалини, трава і сміття. Це сумно.
Але приїхати сюди все ж таки варто. Атмосфера залишається бути.
Вам писала я, Оксана. Дякую, що дочитали, і до наступної поїздки! 🙂



































