Допомогти проекту Запрошую в гості
Останні записи
Останні записи
головна
23/07/2017 Мукачево

Як можна не полюбити місто, у якому тобі прямо на вулиці пропонують скуштувати смачне домашнє вино? Закарпаття. Мукачево. Любов з першого «ходи сюди, спробуй холодне вино». Жарти жартами, а я не жартую. Мукачево справді прекрасне. І не лише завдяки вину. Як і у будь-якому туристичному місці, тут вирує легкість, свобода і невимушеність. Ніхто нікуди не […]

 
DSCF1262
15/07/2017 Cело Карпати. Палац Шенборнів

Палац Шенборнів — це колишня резиденція і мисливський будинок графів Шенборнів. Зараз це санаторій «Карпати». Саме завдяки цьому на території дуже тихо і спокійно. Туристів майже немає, лише відпочиваючі. Палац побудував граф Ервін Фрідріх Шенборн-Бухгайм ще у 1890-1895 роках. Палац має одну дуже цікаву особливість — тут є 365 вікон (як днів у році), 52 […]

 
DSCF1191
Чинадійово

Крутий урок дає кожна нова поїздка. Хочеш знайти те, що шукаєш — просто йди вперед. В такі моменти ще анекдот згадується: — Як по-татарски: «вперед»? — Алга. — А «назад»? — В нас немає «назад». Развернувся і алга! (Особливо приємно згадувати цей анекдот коли заблукаєш) Ми вийшли на трасі біля повороту на Чинадійово. Перейшли дорогу […]

 
DSCF1095-2
14/07/2017 Олеськ

Зазвичай у кожному новому місці є щось, що залишило в пам’яті найбільший слід. Якась дрібничка, з якої хочеться починати розповідь. У випадку з Олеським замком цією дрібничкою стало підземелля. А точніше його запах. Пам’ять настільки цікаво працює, що я набираю зараз цей текст і чітко відчуваю запах, про який пишу. Запах землі, глини, каменю, сирості…і […]

 
Підписатись на оновлення
Підписатись на оновлення
 

Рогатин

Особливе місто, ну справді. А особливе, бо потрапили ми сюди досить дивним чином. Почну з того, що їхали ми в Чортків (хто знає географію, той зрозуміє всю абсурдність щойно мною написаного). Але насправді все так і було. Ми дійсно планували поїздку до Чорткова. Більше того, ми купили туди квитки і сіли в автобус. От тільки коли він виїхав з вокзалу, раптом зрозуміли, що їде він зовсім не в ту сторону.

Да, так вийшло, що ми сіли не в той автобус. Да, так вийшло, що їхав він не до Чорткова, а з нього. Але як сталося, так сталося. І оскільки виходити з автобуса і заново їхати на вокзал не хотілося, ми вирішили змінити плани. (В даному випадку «змінити плани» означало забити на них і просто діяти по ходу).
Хвала богам, в нас був з собою навігатор, з допомогою якого ми і взнали про місто Рогатин. «Цікава назва» — от вона, причина, чого ми вирішили їхати саме туди. Бо ж знаходилося воно зовсім не в тій стороні, куди направлявся наш автобус.

Уточню, що планувалася поїздка в місто Тернопільскої області. Автобус їхав у Львів. А сам Рогатин – це один із районих центрів Івано-Франківської області.

Тому, довго не думаючи, ми вирішили вийти на перехресті доріг і вже попутками добиратися до того міста, яке стало нашою новою ціллю.
Майже зразу, як ми вийшли з автобуса, нам трапився інший, який їхав якраз в потрібному напрямку. Не до Рогатина, та все ж до Перемишлян він нас довіз.

Ось, якраз те, що встигли сфотографувати, будучи там.

DSCF6982
DSCF6991

В цілому, звичайне невеличке містечко. На нього ми особливої уваги не звертали, бо більше думали про те, як добратися до іншого, все ж часу в нас залишалося не так вже й багато.

Тут все теж було досить захоплююче, бо якось так вийшло, що їдучи-під’їжджаючи різними автівками, ми раптом опинилися на дорозі, яка була геть порожньою і на якій за 20 хвилин нам не трапилося жодної машини. Але потім таки пощастило, підібрали.

DSCF7004

Про дорогу багато не писатиму, лиш добавлю кілька фотографій, які зробили під час добирання. Моментами вигляд був просто нереально гарний.

DSCF7012
DSCF7014
DSCF7018
IMG_3266

В 10 годині ми виїхали з вокзалу Тернополя, і от, близько третьої ми нарешті добралися до Рогатина.

DSCF7037

Ще по дорозі від водія ми дізналися про те, що в цьому місті народилася Роксолана (да-да, та сама).

Ну і так, в центрі міста, як і варто було очікувати, стоїть її пам’ятник.

IMG_3284
IMG_3288
DSCF7057

Взагалі, перше, що кидається в очі в цьому місті — це місцевий костел. Видно маленьку його частину було ще при самому в’їзді в місто, тому як тільки ми підійшли до нього по-ближче, зразу почали фотографувати.
Цікаво, до речі, що в маленьких містах люди досить дивно реагують на таких от як ми людей з фотоапаратами. Лиш ходять і дивляться, ніяк не розуміючи, що цікавого ми знайшли в тій чи іншій будівлі. Це традиційно, для них воно все вже давно стало надто звичним.

DSCF7044
DSCF7099

Дуже цікаво в маленьких (та й не тільки) містах заходити в різні дворики і закутки, бо часто якраз там можна побачити щось цікаве і незвичне. Цього разу нам трапився такий от напіврозвалений дім, який особисто мені нагадав дитячі лялькові будинки, які так само не мають стін (ну а чого б ні). Моторошніше, правда, чуть-чуть.

DSCF7064
IMG_3295

Після двориків ми пішли оглядати під’їзди в пошуках відкритого горища. Знадобилося всього лиш дві спроби, після чого ми таки знайшли його. Ніщо так не допомагає відчути атмосферу міста, як дах одного із будинків, який там знаходиться. От ми й вирішили зробити це. Відчули.

DSCF7083

IMG_3312

Ну і вулиці. Скільки їх не обходь, а в кожній знайдеться щось цікаве і особливе.

DSCF7086
DSCF7108

Затишне і привітне місто. На стільки затишне, що ми не встигли помітити, як прийшов вечір з натяком на те, що варто починати шукати спосіб виїхати звідти, щоб повернутися додому. Зробити це було не так легко, як ми собі думали спочатку. Автобуса, який їхав би звідти напряму до Тернополя ми не зустріли, а потяг мав бути лише під ранок.
В результаті цього вирішили знов добиратися автостопом. А люди — всюди люди, при цьому дуже добрі, насправді, тому і чекати довго не довелося. Поїхали. В 22:00 були вже в Тернополі. Досить втомлені після такого дня, але при цьому повністю задоволені.
І висновок: ніколи не треба боятися змінювати свої плани. І взагалі, ніколи не треба боятися.

Tilt-shift центру

ІНШІ МІСТА