Ну нарешті. Проїжджала вказівник «Меджибіж» не один раз, і лише кілька днів тому нарешті поїхали туди спеціально. І оcвятінебеса. Добре, що ми зробили це саме влітку і саме у таку сонячну погоду.
Знаходиться твердиня у селі міського типу Меджибіж, недалеко від головної траси Хмельницький-Вінниця. З об’їзної форт не видно, але йти там треба якихось 2 кілометри. І воно того варте.
Фортеця величезна!
Щодо назви поселення. Саме тут у річку Південний Буг впадає його ліва притока — Бужок. Місто якраз стоїть між Бугом і Бужком — між Бужками — (з російської МеждуБож) — ну і згадаємо польську — Międzybuż — Меджибіж.
У 19 столітті фортецю любили називати «Білий Лебідь». У цей період, під час реконструкції замку, майстрі почали використовувати цеглу. До цього її тут не було.
І ось. Подріблену цеглу додавали до вапнякового розчину, яким тинькували стіни. Від цього вони набували рожевого відтінку. У ясні, сонячні дні фортеця дуже чітко відбивалася у водах Південного Бугу, через що її якраз і назвали Білим Лебедем (зізнаюся чесно: до чого білий лебідь, якщо фортеця була цегляного кольору, я так і не зрозуміла).
Вигляд з фортеці.
Вигляд з оглядової площадки.
Внутрішній двір
Загалом, поки що це одна з найгарніших фортець, що я бачила.
