Допомогти проекту Запрошую в гості
Останні записи
Останні записи
головна
23/07/2017 Мукачево

Як можна не полюбити місто, у якому тобі прямо на вулиці пропонують скуштувати смачне домашнє вино? Закарпаття. Мукачево. Любов з першого «ходи сюди, спробуй холодне вино». Жарти жартами, а я не жартую. Мукачево справді прекрасне. І не лише завдяки вину. Як і у будь-якому туристичному місці, тут вирує легкість, свобода і невимушеність. Ніхто нікуди не […]

 
DSCF1262
15/07/2017 Cело Карпати. Палац Шенборнів

Палац Шенборнів — це колишня резиденція і мисливський будинок графів Шенборнів. Зараз це санаторій «Карпати». Саме завдяки цьому на території дуже тихо і спокійно. Туристів майже немає, лише відпочиваючі. Палац побудував граф Ервін Фрідріх Шенборн-Бухгайм ще у 1890-1895 роках. Палац має одну дуже цікаву особливість — тут є 365 вікон (як днів у році), 52 […]

 
DSCF1191
Чинадійово

Крутий урок дає кожна нова поїздка. Хочеш знайти те, що шукаєш — просто йди вперед. В такі моменти ще анекдот згадується: — Як по-татарски: «вперед»? — Алга. — А «назад»? — В нас немає «назад». Развернувся і алга! (Особливо приємно згадувати цей анекдот коли заблукаєш) Ми вийшли на трасі біля повороту на Чинадійово. Перейшли дорогу […]

 
DSCF1095-2
14/07/2017 Олеськ

Зазвичай у кожному новому місці є щось, що залишило в пам’яті найбільший слід. Якась дрібничка, з якої хочеться починати розповідь. У випадку з Олеським замком цією дрібничкою стало підземелля. А точніше його запах. Пам’ять настільки цікаво працює, що я набираю зараз цей текст і чітко відчуваю запах, про який пишу. Запах землі, глини, каменю, сирості…і […]

 
Підписатись на оновлення
Підписатись на оновлення
 

Сатанів

Обід. Тернопіль. Збаразьке кільце. Ми вирішили з’їздити у Сатанів, який розмістився всього за 70 кілометрів від нас.

Для Ані це був перший досвід автостопу, тому поїздка ще з самого початку супроводжувалася приємним відчуттям новизни. Класно.

Ми вирішили зберегти вірність традиції і не цікавитися ні історією міста, ні пам’ятками, які там є. Їхали наосліп, знаючи лише назву кінцевого пункту. (Потім ми про це добряче пошкодували). Але поки що їдемо.

Приїхали.

DSCF0728

Не зважаючи на назву міста, в’їзд у Cатанів виглядає привітно. Лелеки, річка…

DSCF0729

Качки у річці.

DSCF0730

Перше, що нам зустрілося з пам’яток — це брама. Її тут заклали ще в XV столітті, хоча після того не раз добудовували.

DSCF0734

DSCF0740

Біля брами ми побачили місцевого хлопця (його можна знайти на одному із фото ;) ). Вирішили розпитати у нього про цікаві місця. Зі всього перечисленого, найбільше нас зацікавив водоспад, тому в першу чергу вирішили йти до нього.

Прийшли. Побачили. Зрозуміли. Водоспад — то не зовсім водоспад, а звичайний шлюз. Але людей біля нього не менше, ніж біля Джуринського: відпочивають, смажать м’ясо, купаються. Для відпочинку дуже навіть непогано.

DSCF0747

DSCF0749

Вернувшись до брами, ми піднялися по дорозі вверх до великого єврейського кладовища.

DSCF0774

DSCF0770

Звідти ми побачили на горизоні костел, тому вирішили довго не чекати і йти далі. Врешті, виїхали ми трохи пізно — треба було спішити, щоб вернутися в Тернопіль до того, як потемніє.

По дорозі нам зустрілася синагога.

За легендою, саме тут, під сатанівською синагогою, починається підземелля, яке веде до Єрусалима. І що цікаво — на початку 1990-х років експедитори із Санкт-Петербурзького інституту дійсно знайшли тут вхід до якогось підземелля. Але оскільки розкопали вони лише кілька метрів, про призначення тунелю так і не дізналися.

DSCF0789

Є ще одна легенда, яка стверджує, що Сатанівська синагога стояла тут ледь не з першого дня створення світу. Що наче раніше тут був пагорб, в якому при земляних роботах знайшли кам’яне мурування.

Як би там не було, сучасна синагога — це повністю відреставрована будівля, яка ззовні мало чим відрізняється від інших місцевих споруд.

DSCF0790

Далі пішли далі.

Тут нас застав невеликий дощ, який разом з сонцем подарував дві круті веселки :)

DSCF0791

Нарешті дійшли до костелу.

Це, мабуть найатмосферніше місце з усіх, що ми відвідували в цей день.

DSCF0794

На цьому все. Далі ми йшли-спішили на трасу, щоб встигнути піймати якусь машину.

Уже при виході з міста я повернула голову ліворуч і помітила на горизонті, чуть нижче костелу, якісь мури. Якісь мури.

Блін, Аня, ми пропустили головне.

Виявляється, це був замок. І ось єдине фото, яке вдалося зробити.

DSCF0805

У цей момент я зрозуміла, що принцип: «жодного гуглення перед поїздкою» поступово починає мене підводити, тому наступного разу мабуть відкину його у бік.

А взагалі, гарна поїздка.

Дякую Ані за хорошу компанію. І спокій, який вона зберігала, коли ми годину йшли порожньою трасою і рахували, скільки часу нам треба, щоб дійти до Тернополя.

На цьому усе, до наступної дороги :)

ІНШІ МІСТА