Коли я ще тільки їхала у це місто, один із водіїв, який сам недавно побував у Снятині, порівняв його із Яремче. Мовляв, така ж гарна природа і гостинне для туристів.
Щодо природи і гостинності не заперечуватиму, але враження у мене залишилося чуть відмінним від того, яке було в цього далекобійника. Суть в тому, що Яремче, як і інші туристичні міста, не мають в собі того затишку, який є тут. В Снятині нема настільки сильного руху і постійного напливу подорожуючих, а тому і атмосфера відрізняється.
Сюди дуже добре приїжджати тоді, коли втомився від міської метушні і хочеш просто відпочити.
Перше, на що можна було звернути увагу ще тільки під’їжджаючи до міста – це ратуша.
Цікавий факт: Снятинська ратуша – друга по висоті ратуша в Україні, поступається лише Львівській. Висота її – 50 метрів.
А от і вигляд, який відкривається зверху.
Що стосується самого міста, то тут весь час на очі потрапляли різні по-звичайному незвичні будівлі. От. За що люблю маленькі міста, так це за те, що тут ти встигаєш помічати в рази більше. У великих туристичних центрах вся увага прикута до відомих культурних пам’яток, через що часто губляться інші красиві деталі. А тут, тут ти встигаєш не лише побачити основні будівлі, але й помітити особливе в тому, що на перший погляд може здатися досить звичним.
Далі йде ще одна знакова споруда – Свято-Вознесенська церква. Найдавніша пам’ятка архітектури у Снятині (була побудована 1794 року, 1838 – трохи перебудована і розширена). Ззовні, коли дивишся, здається мальнькою, хотя насправді по своїх розмірах вона досить вмістка (казали. самій побувати там не вдалося).
Йдемо далі.
Ще далі.
І от, воно. Вона. Школа. Мабуть єдина школа, яка викликала в мене настільки сильне відчуття краси. Такого гарного “захоплення” природою споруди я ще не бачила, справді.
Окрім центральної вулиці, встигли мені показати і більш віддалені місця, де теж не обійшлося без будинків, які вирізнялися поміж іншими.
Власне, на цьому моє оглядання міста закінчилося. Гарно. Якщо хочеться відпочити і просто погуляти по тихому затишному місті, Снятин – ідеальний варіант. В мене на прогулянку пішло геть небагато часу, тому з впевненістю можу сказати, що всього побачити, а тим більше сфорографувати я не встигла, а це означає, що кожен, хто поїде туди після прочитання цього посту, обов’язково натрапить на щось таке, про що тут не згадувалося.
От. І ще. Дякую Андрію, Інні, Роксолані, Марті і іншим снятинцям, які допомогли не лише побачити місто, а ще й відчути його атмосферу.
Гарне місто, гарні люди, гарні спогади. Дякую 🙂
