Язловець

– Я знаю місто, в яке ти захочеш поїхати. Там є аж три розвалини.

Так я вперше почула про Язловець.

Це село у Тернопільській області, Бучацького району. І так, у ньому є три розвалини: костел, замок і каплиця на кладовищі.

Якщо заїжджати з боку Бучача, першим зустрічається костел.

Костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії

Місцевий костел – пам’ятка національного значення, яка мала б охоронятися державою. Сьогодні це найдавніша (частково) збережена мурована сакральна споруда Бучацього району.

Різьблений бічний портал

Всередині дуже незвична атмосфера. Незважаючи на зарослі і загальну недоглянутість, тут хочеться постояти, намагаючись максимально відчути дух минулого.

Або не постояти – кому як подобається 🙂

Всередині також можна помітити оброслий травою вхід у крипту. Саме тут були поховані фундатор костелу – Миколай Язловецький та його брат Геронім.

Стоячи на дорозі біля костелу, направивши погляд трошки вбік, можна побачити мури замку.

Ходімо туди.

Цей замок складався з двох частин: верхній замок на найвищому пагорбі і нижній, який включав також палац.

Якщо дивитися на нижню частину з мурів, видно лише монастир. Власне, саме тому вниз ми не спускалися і дізналися про наявність нижнього замку лише вдома, коли почали трошки читати про місця, які відвідали.

Хоча найкращий вигляд все одно відкривається зверху.

А ще, поки держава не переймається станом пам’ятки, хтось вирішив скористатися моментом і відчути себе шляхтичем, оселившись прямо на територї замку. За вікном у невеличкій кімнатці, облаштованій у мурі, ми розгледіли диван, стіл у крихтах і пляшку води (польського виробника). Жартували, що живе тут ніхто інший, як один із нащадків Язловецьких. Навіть невеличку грядку зробили – засадили цибулею.